Перейти до основного вмісту

 

День 3 мого “марафону кулінарного мистецтва”)))

Сьогодні вже другий день зими. На вулиці зранку йде дрібна мряка, все навкруги мокре , настрій зникає і сірість накриває вас з головою. Відчуття реально такі. Але на роботі не засумуєш, бо немає часу, а по дорозі додому в голові з”являються неймовірні ідеї з книги із рецептами.

Колись давно, коли дивилась передачі з Картатою Потатою, то мене вона зачаровувала. На устах посмішка, мотається по кухні, готує різну смакоту і розмовляє українською. Але в 2000 -х це, здавалось, не було популярним. Передача транслювалася якийсь час і досить недовго. Пізніш я купила книгу з її рецептами. Не скажу що там все прямо цікаво, бо деякі продукти незнайомі для нашої території, але є і рецепти , які б можна спробувати: “Тарт Татен з грушею”,”Львівський сирник”,різноманітні торти.

Прикро, але працюючі господині намагаються викрутитись і зробити на вечерю після виснажливої роботи щось , скажем так, їстівне))). Насправді я перебільшую в деякій мірі. Коли на вихідних заходиш в магазин з одним списком із 10 найменувань і порахованих коштів, то в більшості випадків виходиш із двома пакетами “незрозумілого що набралась”.

От і я , маючи на меті готувати млинці , купила сир, а, обираючи рецепт,вирішила приготувати

Сирну запіканку

У великій мисці змішала (300г) сиру, 2 яйця, 3 ст.л. манки, 4 ст.л.цукру, дрібку солі.Форму силіконову намастила вершковим маслом.Суміш виклала у форму і поставила в духовку на 30 хв на 180 градусів. Вже готову посипала цукровою пудрою.
Вона була трошки не дуже зажареною, але смачною так і залишилась)))

Це було легко. Мені так здалось. І захотілося чогось цікавого. Розчарування прийшло, коли на полиці побачила , що в мене закінчились книги українською. Що ж , буду виступати в ролі перекладача))) Ще є ніч попереду і для вас буде загадкою , що саме я оберу на завтра.

СМАЧНОГО ВСІМ!!!

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Пошук себе

Сьогодні досить важко стало вже навіть зосередитись на напростіших завданнях. Для того, щоб хоч якось себе завантажити позитивними емоціями, я вирішила шукати собі завдання, зовсім незвичні для мене. Постійні хвилювання, перегляд інформації в тік-тоці, телеграмі, очікування дзвінків з “+” і маса іншого вибиває з колії і ,здається,ніби не дає вдихнути. І для того, щоб себе перезавантажити, я вирішила знайти щось інше, те, з чим я раніше не дуже плідно працювала. Першими думками були такі захоплення, як вишивка, малювання, в”язання, але сьогодні думка змінилась. Я подивилася фільм “Джулія та Джулі” про дівчину, яка вирішила готувати страви з кулінарної книги щодня протягом року. Мене це зацікавило. Я не скажу , що я кулінар, бо не вмію випікати торти, робити щось неймовірне, але мені захотілося щось довести. Скоріше за все, захотілося довести щось саме собі. І тому я вирішила, маючи вдома багато книг кулінарних, щодня обирати якийсь рецепт і готувати. Не смажити постійно картоплю, ва...
Дописати коментар
Докладніше
 ДЕНЬ 7 Плани були великі, але час збігав і треба було нагодувати сім”ю чимось ситним. На запит, щоб вони хотіла, майже зажди звучить для них чарівне слово “КАРТОПЛЯ”. Отже, елементарно. Буде смажена картопля, курячі крильця і я дуже хочу   Камамбер  в якійсь незвичній ролі . Салат з сиром Для нього я взяла листя міксу салатів, половинку груші нарізала тоненькими пластинками і підтомила на вершковому маслі на пательні. Тоненько нарізала салатну цибулю, кубиками сир з пліснявою, декількапластинок тоненьких балика порвала туди і запрвила все соусом . Соус: 1 ч.л. французької гірчиці, 1 ст.л.олії, 1 ст.л. соєвого соусу та 1 ч.л.меду. Салат з сиром Торт нашвидку Зварити крем заварний ( яйце, 400мл молока, 2 ст.л.борошна, цукру 3 ст.л., вершкове масло) Слоями викладати будь-яке печиво і заливати соусом. Крихтами засипати верхній шар. Торт нашвидку Я розумію, що в кожної господині свої секрети та таланти. Можливо, мої страви вам здадуться простими, але, все ж таки , смачними)))...
Дописати коментар
Докладніше

День 1 мого марафону знань)))

Я не знаю чи читатиме ці дописи хтось, чи писатиму я сама собі, але це стимул дотриматись свого слова. Вчора, вирішивши приготувати страву за книгою Ольги Франко (хотіла саме першопроходцем бути з українською кухнею),я стикнулась з масою нового , чого раніше не знала. Проживаючи на території Слобожанщини, спілкуючись в особистому житті в основному суржиком(мене зараз заплюють), я почула слова, які не завжди могла сприйняти при приготуванні їжі. “Запражка”,”настромити на рожен”,”легуміна”,”вудженина”,”коляндра”, “накладанці” тощо. Було досить складно зоорієнтуватися у часі щодо рецептури і , іноді, дозування робилося, можна сказати, на око. Коли просиш в когось дати рецепт смачної страви, то багато хто з господинь говорить про те, що все робили на свій смак і за “глазоміром”. Тобто так, як їй здавалось краще. Можливо і в ті часи, а книга написана в 1929 році, багато із чарівних українських жіночок все робили суто за своїм смаком. Хоча я не вважаю, що це погано, просто навіть славно...
Дописати коментар
Докладніше