Перейти до основного вмісту

 

День 4

У мене була напівбезсонна ніч. Прокидаючись я думала , що саме приготувати. З одного боку , ця процедура спростила мені життя, бо я знаю, що буде на вечерю чоловікові, а з другого боку - це стало обов”язком. Я не зможу відмазатись)))

Те, що в мене залишилась , мабуть, тільки російськомовна література, то це точно. А моєю ідеєю була саме спроможність творити рецепти за україномовними виданнями. Спробуємо виправитись за допомогою перекладача та своїх мізків)))

Здебільшого, в середньостатистичної господині, до якої і я себе прирівнюю, запаси в холодильнику (не морозильної камери ,де все у наш час “ПРО ЗАПАС”)знаходяться в стані до середини тижня за висловом “Там повісилась миша”.

Не тому, що там дійсно щось є таке, а тому, що все поживне вже з”їли, а інше треба готувати. Це не проблема, але час.

Тому, обдумуючи цю ситуацію, я зупинилась на книзі

книга видана в 2017 році в Білій церкві.

Швидка запіканка з куркою та цвітною капустою на лаваші

Рецепт:

Куряче філе (150 г) я порізала маленькими кусочками. Цвітну капусту (150 г) розділила на суцвіття, поклала в киплячу підсолену воду і варила 5 хв. Курку посмажила, переклала в тарілку. Обсмажила порізану цибульку (80 г)та кубиками моркву (100 г), додала капусту, вершкове масло(15 г). Через 2 хв додала курку. Посолила, поперчила, додала каррі.

Духовку розігріла, лавашем застелила дно та стінки скляної миски , намазала дно лаваша фетою, виклала начинку , залила яйцем зі сметаною, посолила і на 10 хв запікатись при температурі 180.

Смачного)))

Що придумаємо на завтра, то невідомо. Ще в роздумах. Але в мене випрацьовується вже як стимул.

Йду далі. Смачного)))

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Пошук себе

Сьогодні досить важко стало вже навіть зосередитись на напростіших завданнях. Для того, щоб хоч якось себе завантажити позитивними емоціями, я вирішила шукати собі завдання, зовсім незвичні для мене. Постійні хвилювання, перегляд інформації в тік-тоці, телеграмі, очікування дзвінків з “+” і маса іншого вибиває з колії і ,здається,ніби не дає вдихнути. І для того, щоб себе перезавантажити, я вирішила знайти щось інше, те, з чим я раніше не дуже плідно працювала. Першими думками були такі захоплення, як вишивка, малювання, в”язання, але сьогодні думка змінилась. Я подивилася фільм “Джулія та Джулі” про дівчину, яка вирішила готувати страви з кулінарної книги щодня протягом року. Мене це зацікавило. Я не скажу , що я кулінар, бо не вмію випікати торти, робити щось неймовірне, але мені захотілося щось довести. Скоріше за все, захотілося довести щось саме собі. І тому я вирішила, маючи вдома багато книг кулінарних, щодня обирати якийсь рецепт і готувати. Не смажити постійно картоплю, ва...

День 1 мого марафону знань)))

Я не знаю чи читатиме ці дописи хтось, чи писатиму я сама собі, але це стимул дотриматись свого слова. Вчора, вирішивши приготувати страву за книгою Ольги Франко (хотіла саме першопроходцем бути з українською кухнею),я стикнулась з масою нового , чого раніше не знала. Проживаючи на території Слобожанщини, спілкуючись в особистому житті в основному суржиком(мене зараз заплюють), я почула слова, які не завжди могла сприйняти при приготуванні їжі. “Запражка”,”настромити на рожен”,”легуміна”,”вудженина”,”коляндра”, “накладанці” тощо. Було досить складно зоорієнтуватися у часі щодо рецептури і , іноді, дозування робилося, можна сказати, на око. Коли просиш в когось дати рецепт смачної страви, то багато хто з господинь говорить про те, що все робили на свій смак і за “глазоміром”. Тобто так, як їй здавалось краще. Можливо і в ті часи, а книга написана в 1929 році, багато із чарівних українських жіночок все робили суто за своїм смаком. Хоча я не вважаю, що це погано, просто навіть славно...