Перейти до основного вмісту

 

День 5

Мабуть, загруженість дала свої результати, бо ідей з приводу чогось цікавого не з”явилось на горизонті . Саме тому, щоб не відкладати думки ці на вечір, я вирішила вранці приготувати

овочевий суп.

Так як в мене є вдома чоловік, то такою стравою він не буде ситий, тому суп робила на м”ясному бульйоні.

Рецепт:

Бульйон закипів і в нього додала подрібнені овочі. Картопля ( 2 шт), морква (1 шт) , цибуля (1 шт) були порізані кубиками і засипані в кастрюлю.

В холодильнику знайшла 2 суцвіття брюсельської капусти та цвітної. Їх розрізала і теж додала у киплячий бульйон. І ще побачила в судочку “завалялись” 4 шт печериці, які були швидко “пошматовані” для подальшого варіння. Все це кипіло і по кухні вранці потягся аромат не свіжозвареної кави , а овочевого чаклунства)))

Сіль за смаком, перець, пошаткована зелень і трішки вершкового масла.

Смакота як для мене.

Зрозуміла, що треба вчитись робити гарні фото(((

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

  День 4 У мене була напівбезсонна ніч. Прокидаючись я думала , що саме приготувати. З одного боку , ця процедура спростила мені життя, бо я знаю, що буде на вечерю чоловікові, а з другого боку - це стало обов”язком. Я не зможу відмазатись))) Те, що в мене залишилась , мабуть, тільки російськомовна література, то це точно. А моєю ідеєю була саме спроможність творити рецепти за україномовними виданнями. Спробуємо виправитись за допомогою перекладача та своїх мізків))) Здебільшого, в середньостатистичної господині, до якої і я себе прирівнюю, запаси в холодильнику (не морозильної камери ,де все у наш час “ПРО ЗАПАС”)знаходяться в стані до середини тижня за висловом “Там повісилась миша”. Не тому, що там дійсно щось є таке, а тому, що все поживне вже з”їли, а інше треба готувати. Це не проблема, але час. Тому, обдумуючи цю ситуацію, я зупинилась на книзі книга видана в 2017 році в Білій церкві. Швидка запіканка з куркою та цвітною капустою на лаваші Рецепт: Куряче філе (150 г) ...

Пошук себе

Сьогодні досить важко стало вже навіть зосередитись на напростіших завданнях. Для того, щоб хоч якось себе завантажити позитивними емоціями, я вирішила шукати собі завдання, зовсім незвичні для мене. Постійні хвилювання, перегляд інформації в тік-тоці, телеграмі, очікування дзвінків з “+” і маса іншого вибиває з колії і ,здається,ніби не дає вдихнути. І для того, щоб себе перезавантажити, я вирішила знайти щось інше, те, з чим я раніше не дуже плідно працювала. Першими думками були такі захоплення, як вишивка, малювання, в”язання, але сьогодні думка змінилась. Я подивилася фільм “Джулія та Джулі” про дівчину, яка вирішила готувати страви з кулінарної книги щодня протягом року. Мене це зацікавило. Я не скажу , що я кулінар, бо не вмію випікати торти, робити щось неймовірне, але мені захотілося щось довести. Скоріше за все, захотілося довести щось саме собі. І тому я вирішила, маючи вдома багато книг кулінарних, щодня обирати якийсь рецепт і готувати. Не смажити постійно картоплю, ва...

День 1 мого марафону знань)))

Я не знаю чи читатиме ці дописи хтось, чи писатиму я сама собі, але це стимул дотриматись свого слова. Вчора, вирішивши приготувати страву за книгою Ольги Франко (хотіла саме першопроходцем бути з українською кухнею),я стикнулась з масою нового , чого раніше не знала. Проживаючи на території Слобожанщини, спілкуючись в особистому житті в основному суржиком(мене зараз заплюють), я почула слова, які не завжди могла сприйняти при приготуванні їжі. “Запражка”,”настромити на рожен”,”легуміна”,”вудженина”,”коляндра”, “накладанці” тощо. Було досить складно зоорієнтуватися у часі щодо рецептури і , іноді, дозування робилося, можна сказати, на око. Коли просиш в когось дати рецепт смачної страви, то багато хто з господинь говорить про те, що все робили на свій смак і за “глазоміром”. Тобто так, як їй здавалось краще. Можливо і в ті часи, а книга написана в 1929 році, багато із чарівних українських жіночок все робили суто за своїм смаком. Хоча я не вважаю, що це погано, просто навіть славно...