Перейти до основного вмісту

День 2 мого марафону. Відьмак на кухні))

Колись в 90-х роках, зайшовши до бібліотеки, я взяла прочитати одну із книг Сапковського”Відьмак”. Прикро, але прочитала я чомусь лише , можливо, 10-15 сторінок і закинула. Не припала вона мені до душі. У 2000-х переглянула польський серіал “Відьмак” з цікавістю, але без захоплення. А от серіал від «Netflix» захопив і , лише тоді, я перечитала книги Сапковського, хоча зараз я залюбки читаю їх українською, вивчаючи і її заразом)))Син , побачивши моє захоплення і перебуваючи на відновленні у Львові , придбав мені декілька книг і, як “вишеньку на тортику”, ще і “Відьмак. Офіційну кулінарну книгу”.Безмежно вдячна авторам за те, що я змогла поринути в ту епоху і змогла спробувати дещо з неї. На ваш розсуд, в українському виконанні . “Канапки з куркою, маринованою в кендвенському стауті”
“Аромат свіжоспеченого хліба повільно линув між столами …”
Прикро, але в мене так не вийшло. Робота тривала до 17-00 і в магазині вже пекарня зачинилася. Прийшлося купити звичний для нас чорний хліб “Кулінічі”. І робота закипіла. 250 мл темного пива змішала з 2 ч.л. гострої гірчиці, додала 1 ч.л. лимонного соку, 2 зубчики натертого часнику, 1 ч.л. солі. Все це в мисці на повільний вогонь, помішуючи , щоб рідина стала густою , як мед , і зменшилась (хв 15). Вимкнула вогонь і додала 1 ст.л.меду. Грудки розрізала горизонтально (г 500), вкинула м”ясо в маринад охолоджений, перевернула і поставила в холодильник. Треба на 1 годину, але в мене вже не було терплячки і тому я на великій сковороді у цьому ж маринаді підсмажила їх до золотистого кольору,постійно перевертаючи. Готовність перевіряла ножем (чи йде сок і який). У тій же пательні, витягши м”ясо, я посмажила нарізані тоненько печериці ( 100 г). Хліб розмістила смажитись в бутербродниці, а тим часом зробила соус: У мисці змішала майонез (60 г), 2 ст.л.сметани та пучок маленький дрібно посіченої петрушки, сіль, чорний перець. Скибочку хліба намастила соусом, гриби, курка і знову скибка . І вуаля))) Незвично і смачно. Мої марафонські “муки” оцінив чоловік, смакуючи страву за рецептом корчмаря Білого Саду із “Відьмака”. Що ж. Ще один день подолала. І на завтра страва від Картатої Потати. Десь в 2000-х роках була кулінарна телепередача , яку вела Даша Малахова. От я і спробую вибрати щось саме від неї.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

  День 4 У мене була напівбезсонна ніч. Прокидаючись я думала , що саме приготувати. З одного боку , ця процедура спростила мені життя, бо я знаю, що буде на вечерю чоловікові, а з другого боку - це стало обов”язком. Я не зможу відмазатись))) Те, що в мене залишилась , мабуть, тільки російськомовна література, то це точно. А моєю ідеєю була саме спроможність творити рецепти за україномовними виданнями. Спробуємо виправитись за допомогою перекладача та своїх мізків))) Здебільшого, в середньостатистичної господині, до якої і я себе прирівнюю, запаси в холодильнику (не морозильної камери ,де все у наш час “ПРО ЗАПАС”)знаходяться в стані до середини тижня за висловом “Там повісилась миша”. Не тому, що там дійсно щось є таке, а тому, що все поживне вже з”їли, а інше треба готувати. Це не проблема, але час. Тому, обдумуючи цю ситуацію, я зупинилась на книзі книга видана в 2017 році в Білій церкві. Швидка запіканка з куркою та цвітною капустою на лаваші Рецепт: Куряче філе (150 г) ...

Пошук себе

Сьогодні досить важко стало вже навіть зосередитись на напростіших завданнях. Для того, щоб хоч якось себе завантажити позитивними емоціями, я вирішила шукати собі завдання, зовсім незвичні для мене. Постійні хвилювання, перегляд інформації в тік-тоці, телеграмі, очікування дзвінків з “+” і маса іншого вибиває з колії і ,здається,ніби не дає вдихнути. І для того, щоб себе перезавантажити, я вирішила знайти щось інше, те, з чим я раніше не дуже плідно працювала. Першими думками були такі захоплення, як вишивка, малювання, в”язання, але сьогодні думка змінилась. Я подивилася фільм “Джулія та Джулі” про дівчину, яка вирішила готувати страви з кулінарної книги щодня протягом року. Мене це зацікавило. Я не скажу , що я кулінар, бо не вмію випікати торти, робити щось неймовірне, але мені захотілося щось довести. Скоріше за все, захотілося довести щось саме собі. І тому я вирішила, маючи вдома багато книг кулінарних, щодня обирати якийсь рецепт і готувати. Не смажити постійно картоплю, ва...

День 1 мого марафону знань)))

Я не знаю чи читатиме ці дописи хтось, чи писатиму я сама собі, але це стимул дотриматись свого слова. Вчора, вирішивши приготувати страву за книгою Ольги Франко (хотіла саме першопроходцем бути з українською кухнею),я стикнулась з масою нового , чого раніше не знала. Проживаючи на території Слобожанщини, спілкуючись в особистому житті в основному суржиком(мене зараз заплюють), я почула слова, які не завжди могла сприйняти при приготуванні їжі. “Запражка”,”настромити на рожен”,”легуміна”,”вудженина”,”коляндра”, “накладанці” тощо. Було досить складно зоорієнтуватися у часі щодо рецептури і , іноді, дозування робилося, можна сказати, на око. Коли просиш в когось дати рецепт смачної страви, то багато хто з господинь говорить про те, що все робили на свій смак і за “глазоміром”. Тобто так, як їй здавалось краще. Можливо і в ті часи, а книга написана в 1929 році, багато із чарівних українських жіночок все робили суто за своїм смаком. Хоча я не вважаю, що це погано, просто навіть славно...